Отзыв о Opel Mokka

Історія про компактний кросовер.

Починається вона з улюбленого компактвена, котрий хотілось замінити чимось потужнішим, із більшими колесами і повним приводом, доки легалізація блях не поставить його на ринку поруч із Ауді Авант. Місця в машині нам вистачало, тому багажник не був пріоритетним показником. Оскільки Форд був ще на гарантії, вдалося в прийнятний строк пристроїти його за бажану ціну і в хороші руки.

Очевидним було глянути на новіший Форд, B-MAXи якраз замінили на конвеєрі новими Екоспортами з крутим 1.5 EcoBlue, але в Україну імпортер привіз лише бензиновий у середній комплектації і з незрозумілою ціною. Куга видалась якоюсь безхарактерною, завеликою і дорогою. До побачення, американці. Певний час подумував про акційну А3, але хетчбеки швидко розібрали, а нова ціна змусила повернутись до початкового плану. Вибір дизелів в інших салонах був, але не сказати щоб широкий. Давно подобався Opel Mokka, а після рейстайлу взагалі став улюбленцем, хоч корма від Антари і Астри Н дратує дружину подібністю до Корандо. Бюджет дозволяв дивитись також на Кашкай, Каджар та Спортедж, відповідно їх і порівнював вже детально.

Повнопривідний німець у Києві був лише один, 2016 року, до Х-редизайну. В новому кузові пропонували із переднім приводом, автоматом і балкою позаду, замовляти потрібний у виробництво коштуватиме більше 800 тисяч і ціле літо часу. Кошаків 4х4 не було зовсім, обіцяли через півтора місяця поставку одного з Британії. Каджар в салоні Рено ціною перевершив мою готовність платити, а менеджер обісрав двигун R9M (який Ніссан продає дешевше) намагаючись схилити до моноприводу зі слабшим K9К (знаю його по Степвею в родині - перевірений, але вже несучасний мотор). Таким чином відвалились і французи. Кіа за мої гроші теж пропонували робот із 2WD, про нього я знав лише що 1.7 форсували зі 115 до 141 к.с., відгуків про коробку обмаль, а сьома ступінь допоможе помітно зекономити на швидкостях, на яких я майже не їжджу. До того ж дивна комплектація - підігрів всього і жодного парктроніка. Корейці по суті пропонували найбільший автомобіль, але возити пустого місця довелося б багато, а звичка паркуватись на меншій машині могла дорого коштувати.

Опель був найменшим за габаритами, але за масою не поступався, тому економії пального я очікував виключно за рахунок модного алюмінієвого B16DTH і наявності ручного режиму автомата. Крім того на Мокку працювало дуже кльове адаптивне світло, достойні мультимедія і камера, приємніші ніж у конкурентів матеріали в салоні. Ну і приваблювали навороти типу запуску кнопкою і безключового доступу. Стримували бажання обмежені можливості німця поза асфальтом: довгий передній звіс (така ж біда у Каджара) і безробітна задня вісь. Японці вимагали доплату у півтори тисячі євро за фарбу і камеру з тачскріном, але приваблювали чотирма ведучими у різних режимах. Все псував задній ряд: плаский, із незручно нахиленою спинкою, а підголовники простіше вирвати зовсім, ніж підняти на потрібну висоту. Не вразив тест-драйв наявної машини на варіаторі, дизель набирає оберти разом із шумом, незалежна підвіска чомусь комфорту позаду не додає, дивний скрип в багажнику. Ну і ця маріанська впадина на місці задніх дефлекторів (хоча навіть телефон туди нормально покласти на можна) псувала все враження від машини. Менеджер в салоні повторив подвиг колеги з Рено і почав їздити по вухах з розповідями що адаптивне світло і keyless - це зайві функції (цікаво що вони кажуть покупцям версії Tekna?) і теж бонусів не додав.

В результаті дійшов висновку що останнє слово буде за гаманцем і я не можу оцінити переваги 4х4 у ту суму, яку за нього просять. Перший тиждень експлуатації Опеля цю думку підтверджує. Адаптивний гідротрансформатор, що спочатку здавався трохи тупуватим, помітно покращив алгоритм перемикання у відповідь на поведінку водія, а витрата пального впала нижче 6 літрів (у Кашкая читав про 8). Подобаються фари, радари по колу, кермо. Перекачані колеса на 18-дюймових дисках даються взнаки на дрібних нерівностях, але глибокі ями і лежачих поліцейських підвіска ковтає спритно і тихо. Під захистом кліренс виявився 18см і проблем із бордюрами не виникає. Багажник глибший ніж в попередній машині, дно піднімається частинами, але не вистачає нички над докаткою. Сидіння класні, проте німецькі ортопеди розробляли їх для веслярів - поперекова підтримка змушує тримати спину прямо, в талії крісло обіймає, а в плечах широке. Підлокітник не центральний, а власне водійський, такий консервативно-мінімалістичний, хоч і зручний для мого зросту. Помітно що машину розробляли не для американців - підстаканників лише два, тоді як у В-МАХа була шість місць під напої. Ми їх ніколи не використовували, проте різниця в підходах помітна. Натомість у Мокки фігурні полички в усіх дверях в два яруси. Нема пеналу під окуляри над головою, котрий хоч і непокоїть дзенькотом на нерівностях, але встиг вже укорінитись у звичках. При чому це не жлобство менджерів, що комплектують замовлення, а свідоме рішення дизайнерів Опеля, адже навіть кріплень для ручки чи футляра над водійськими дверима не передбачено, як це було у попередній моделі. Те ж стосується системи Старт/Стоп і допомоги під час спуску з пагорба - на думку німецьких інженерів вони потрібні лише агрономам із міжосьовою муфтою і механікою.

В підсумку можу сказати що якісна пропозиція на нашому ринку є, вона дозволяє залишитись задоволеним обраним авто, проте її обмежує незрозуміле мені бачення потреб покупця і сконфігуровані внаслідок цього комплектації. Попри це обраний автомобіль радує, а вже після зимової експлуатації спробую оцінити свої враження повторно. Оцінка за надійність поки що авансом.